#standwithUkraine

Довгий список Премії Львова міста літератури ЮНЕСКО

Завершився відбір творів до довгого списку Премії Львова – міста літератури ЮНЕСКО 2022-2023 року в основній та спеціальній номінаціях.

 

Цьогоріч Премія особлива, адже триває у часи повномасштабного вторгнення росії в Україну, в часи, коли українці, зокрема, автори, перебувають в умовах постійної загрози. На жаль, дехто з авторів, яких ми маємо честь бачити в списку, загинули внаслідок російської агресії.

 

Отже, в Довгий список Премії Львова – міста літератури ЮНЕСКО війшли твори:

ОСНОВНА НОМІНАЦІЯ

  • Іван Кулінський, “Ходисвіт” (Номінований видавництвом “Фенікс”)
  • Ігор Мітров, “Голос України” (Номінований видавництвом “Люта справа”)
  • Ковалишена Інна, “Крута історія України від динозаврів до сьогодні” (Номінована видавництвом “Моя книжкова полиця”)
  • Артем Чапай, “Вивітрювання” (Номінований Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу)
  • Мартін Брест, “Піхота. Наша земля” (Номінований видавництвом “ДІПА”)
  • Юлія Мусаковська, “Бог свободи” (Номінована Видавництвом Старого Лева)
  • Богдан Коломійчук, “300 миль на схід” (Номінований Видавництвом Старого Лева)
  • Ярина Сенчишин, “Розплєси” (Номінована Видавництвом Старого Лева)
  • Олена Стяжкіна, “Смерть лева Сесіла мала сенс” (Номінована Видавництвом Старого Лева)
  • Сергій Рафальський, “Сорокоуст” (Номінований Українським незалежним видавництвом “Смолоскип”)
  • Наталка Сняданко, “Перше слідство імператриці” (Номінована Видавництвом Старого Лева)
  • Вікторія Амеліна, “Е-е-есторії екскаватора Еки” (Номінована Видавництвом Старого Лева)
  • Андрій Бачинський, “Примари чорної діброви” (Номінований Видавництвом Старого Лева)
  • Ігор Мисяк, “Завод” (Номінований Видавництвом “Темпора”)
  • Міла Смолярова, “Перед очима” (Номінована видавництвом “Темпора”)
  • Світлана Кирилюк, “Кобилянська від А до Я” (Номінована Видавництвом Старого Лева)
  • Дмитро Лазуткін, “Закладка” (Номінований Видавництвом Старого Лева)
  • Дзвінка Матіяш, “Мене звати Варвара” (Номінована Видавництвом Старого Лева)
  • Маркіян Прохасько, “Мрія про Антарктиду” (Номінований Видавництвом Старого Лева)
  • Ірина Савка, “Три Марти”  (Номінована Видавництвом Старого Лева)
  • Любов Загоровська, “Моя УПА” (Номінована Видавництвом Старого Лева)
  • Олександр Осадко, “Жити не можна померти” (Номінований Видавництвом Старого Лева)
  • Артем Чех, “Хто ти такий?” (Номінований видавництвом “Meridian Czernowitz”)
  • Таня П’янкова, “Вік червоних мурах” (Номінована видавництвом “Наш Формат”)
  • Галина Крук, “Хто завгодно, тільки не я” (Номінована Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу)
  • Володимир Діброва, збірка есеїв “Свіжим оком: Шевченко для сучасного читача” (Номінований Видавництвом “Білка”)
  • Євгенія Подобна, “Міста живих, міста мертвих. Історії з війни у Бучі та Ірпені” (Номінована Видавництвом “Фоліо”)

СПЕЦІАЛЬНА НОМІНАЦІЯ

  • Ольга Ткач, “Донька неба” (Номінована Хмельницькою обласною організацією Національної спілки письменників України)
  • Володимир Рафєєнко, “Мобільні хвилі буття” (Номінований Видавництвом Анетти Антоненко)
  • Владислав Івченко, “Після 24-го” (Номінований Видавництвом “Віхола”)
  • Павло Вишебаба, “Тільки не пиши мені про війну” (Номінований Львівською обласною бібліотекою для юнацтва імені Романа Іваничука)
  • Валентин Мойсеєнко, “Історії знищення, порятунку та виживання Бородянка: 24.02. – 31.03.2022” (номінований Відділом культури, молоді та спорту Бородянської селищної ради)
  • Оксана Забужко, “Найдовша подорож” (Номінована Видавничим домом “Комора”)
  • Олена Шапран, “Полонез Огінського” (Номінована видавництвом “Дружко”)
  • Олександр Михед, “Котик, Півник, Шафка” (Номінований Видавництвом Старого Лева)
  •  Таня Гуд, “Незламне серце” (Номінована видавництвом “Ранок”)
  • UKRAINE! UNMUTED (збірка есеїв), упорядниця Оксана Форостина (Номіновані громадською організацією “Вірменська тридцять-п’ять”)
  • Лариса Денисенко, “Діти повітряних тривог” (Номінована видавництвом “Видавництво”)
  • Світлана Вертола, “Юна. Війна” (Номінована дитячим арт-видавництвом “Чорні вівці”)
  • Ольга Поворозник, “Записки вцілілої” (Номінована громадською організацією “Українська асоціація культурологів-Львів”)
  • Анатолій Дністровий, “Битва за життя: щоденник 2022 року” (Номінований Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу)
  • Оксана Лущевська, “Це тиха ніч, мій астронавте” (Номінована видавництвом “Книголав”)
  • Мальопис “Драмтеатр”, автор ідеї: Богдан Кордоба, автор сценарію: Володимир Кузнєцов, художниця: Людмила Самусь (Номіновані видавництвом  “UA Comix”)
  • Ніна Захоженко, “Я, війна і пластикова граната” (Номінована Львівським академічним драматичним театром імені Лесі Українки)
  • Ярина Чорногуз, поетична збірка “[dasein: оборона присутності]” (Номінована Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу)
  • Мар’яна Буранова, “Маринчин передпокій” (Номінована Номінована Харківською обласною організацією Національної спілки письменників України)
  • Катерина Єгорушкіна, “Мої вимушені канікули” (Номінована видавництвом “Віват”)

 

Нагадуємо, що Премія Львова – міста літератури ЮНЕСКО – щорічна всеукраїнська літературна нагорода, якою нагороджують автора чи перекладача за оригінальний або перекладний художній твір українською мовою. Літературну премію присуджує місто Львів.

Нові думки речень у Гданську

На запрошення ініціативи “Гданськ – місто літератури”, офіс “Львів – місто літератури ЮНЕСКО” відвідав професійну подію “”Нові думки речень. Зустрічі програмних менеджерів літератури”. 

 

Метою зустрічі було знайомство міст літератури ЮНЕСКО Мельбурна, Любляни, Львова, Джакарти, Кракова та Вільнюса із Гданськом як із містом, яке апілкуватиме на титул “міста літератури ЮНЕСКО”, а також обговорення специфіки літературного програмного планування різних міст. 

Gdańsk 01.06.2023 Nowe Zadania Zdań;
Gdańsk Miasto Literatury;
fot. Lukasz Glowala

Першою темою обговорення в рамках зустрічі  було питання “чи має молодь читати книжки, написані старшими?”. Розмова була скерована на методи промоції читання серед дітей та підлітків, а також питання чи можуть старші автори створити твір  який може зацікавити молодшу аудиторію. Богдана Брилинська в рамках цієї розмови розповіла, що за час війни рівень читання як дозвілля серед молоді зріс і це, на її думку, пов’язано із потребую пошуку безпечного місця, яке віддалене від подій, що оточують українців зараз.

Gdańsk 01.06.2023 Nowe Zadania Zdań;
Gdańsk Miasto Literatury;
fot. Lukasz Glowala

 

У п’ятницю ключовою темою дня стала Україна. Вранішня дискусія поділилась на дві частини:
1. Література як місце бою. Кого ми підтримуємо? 2.Культурна деокупація Маріуполя.

В рамках першої теми директорка Харківського літературного музею Тетяна Пилипчук розповіла про перші дні війни в Харкові та про життя культури міста у цей час, а також говорила про важливість переосмислення взаємодії із російською культурою і її спадком на території України. Цей аспект на її думку дозволить нам краще висвітлювати антиномічність української та російської літературної традиції. Харківський літературний музей через свою виставку “Антитекст” власне, показує цю різницю та те. як українська літературна культурна спадщина початку 20 ст. була відкинута СРСР і зокрема російськими діячами культури. Вона акцентувала на тому, що культура має діяти і говорити голосніше. 

Gdańsk 02.06.2023 Nowe Zadania Zdań;
Gdańsk Miasto Literatury;
fot. Lukasz Glowala

Вахтанг Кабуладзе присвятив свій виступ темі розуміння культурного коду, закладеного у російську літературну традицію і тому, що цей код або є брехливим як у Льва Толстого, або ж некрофільним як у Достоєвського. Насправді, у творах Достоєвського немає нічого про моральні виклики, натомість присутня так звана “насолода” усіма вчинками головних героїв, романтизація тотальної деградації людини, що насправді чудово показує істинну російську загадкову душу. Лев Толстой натомість показує росію, як країну героїв-гусарів, дам, драматичних історій, якою вона ніколи не була. Він також зазначив, що розмова та захоплення російською культурою та літературою не дадуть нічого для досягнення миру у цій війні, адже ця культура не побудована на ідеї відкритості, творення та миру. 

Богдана Брилинська зазначила, що для подальшого розвитку цієї історії є важливим почати говорити з позиції “малих”, на думку імперій, мов і культур.  

 

Gdańsk 02.06.2023 Nowe Zadania Zdań;
Gdańsk Miasto Literatury;
fot. Lukasz Glowala

Основним підсумком конференції, окрім можливості знайомства із літературним та культурним середовищем Гданська та нетворкінгу поміж координаторами “міст літератури ЮНЕСКО”, стало розуміння спільних страхів та тем, які зараз наповнюють світове літературне поле.

Читання Молодого Міста. Дорога до Свободи.

21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, у Будинку літератури Вільнюса (Литва) відбулась презентація проєкту «Читання Молодого Міста. Дорога до Свободи». У події взяли участь авторки, чиї твори увійшли до альманаху, а саме: Софія Ленартович, Поліна Соромаха й Моніка Балтрушайтіте. Гості заходу мали нагоду послухати тексти як українською, так і литовською, адже разом із молодими письменницями виступали перекладачі Alina Borzenkaite, Беатріче Белявців, Artüras Valionis. Завершили вечір поетичні читання Катерини Міхаліциної та Марюса Бурокаса. 

Про ідею та цінності проєкту, вплив повномасштабного вторгнення росії в Україну й підтримку партнерів розповіли організатори. Також враженнями від читань поділились молоді авторки.

Про проєкт

«Читання Молодого Міста» — щорічний літературний конкурс для авторів та авторок, які починають письменницьку кар‘єру. Щороку проєкт отримує новий девіз, який визначає тематику коротких творів. Серед поданих робіт журі традиційно визначають найкращі. Згодом експерти разом з авторами та авторками працюють над покращенням творів, доведенням текстів до ідеального стану й підготовкою до наступного етапу — публікації. Роботи фіналістів публікують в альманасі «Читання Молодого Міста».

Девізом проєкту у 2022 році обрали «Дорога до Свободи», щоб «окреслити червоні лінії того, що зараз для України та Литви, Львова та Вільнюса є свобода. Символом цього окреслення для нас став вірш Василя Стуса — видатного українського поета з Донецька, який усе життя відстоював свободу, торуючи шлях до неї для наступних поколінь. Ми переконані, що дорога до свободи є спільною і для литовського, і для українського, і для інших народів, які торують свій шлях у велику європейську родину».

Співпраця з литовським містом літератури розширила наші можливості: конкурс відбувався у двох країнах, а кожен твір перекладений українською та литовською мовами. Водночас плануємо також переклад творів англійською мовою завдяки місту літератури Мельбурн, де альманах вийде друком.

Богдана Брилинська, керівниця офісу «Львів — Місто літератури ЮНЕСКО»:

«У 2022 році цей проєкт дав команді нашого офісу відчуття постійного зв’язку із колегами у Вільнюсі. Це проєкт про співпереживання досвіду війни на усіх рівнях реалізації: і в історіях, і в партнерських відносинах співорганізаторів. Ми спільно з Вільнюсом та згодом з Мельбурном шукали свою свободу і знайшли її у взаємопідтримці в ці надскладні часи».

Моніка Балтрушайтіте:

«Цього разу читання були інакшими. Зазвичай я приходжу на таку подію розслаблена,  всідаюсь зручно у крісло й занурююсь у роботу.

Цього разу не було часу для затишних посиденьок, бо звучали тексти про війну і жахіття, з якими зіштовхнулись молоді люди.

Важко усвідомити, що почуте не було художнім твором чи давнім спогадом бабусі, а рефлексіями тих, хто проживає у наш час реальні історії. Я рада, що познайомилась з українськими авторками під час події та мала нагоду поспілкуватись з ними опісля».

Софія Ленартович:

«Ми добирались зі Львова до Вільнюса майже добу зі зрозумілих причин. В Україні війна, тож про ніякі прямі авіарейси не може йти мови, звісно. Це була моя перша поїздка за кордон за час повномасштабного вторгнення. Дорогою переслідували химерні думки: чи правильно, що 24 лютого я не вдома (наче моя присутність щось кардинально змінила б), раптом від масових ракетних обстрілів постраждає хтось з близьких, а мене немає поряд, а що як тут не зрозуміють моє письмо, а що коли весь світ втомився від України. І багато-багато інших «а що як». 

Щоб не розвивати негативні сценарії, мені потрібно було на щось опертися. Спільна історична тяглість — міцний ґрунт. Тож я думала про те, що Євген Коновалець і ще низка членів ОУН офіційно користувались литовськими паспортами, думала про підпільну газету УВО-ОУН «Сурма», що виходила в Каунасі, думала про боротьбу «лісових братів» у Литві. Ставало спокійніше. Сподівалася, що литовська аудиторія таки зрозуміє мене.

У день читань ми мали невелику прогулянку історичною частиною міста разом із Марією, членкинею команди Міста літератури у Вільнюсі. Чомусь усе здавалось добре знайомим: розміри вулиць, пропорції будинків, планування середньовічного міста. А ще повсюдно натрапляли на українські прапори і синьо-жовті плакати із написом «RADAROM!». Оце дежавю, що породжувало відчуття затишку й гостинності, переслідувало мене впродовж наступних 4 днів у Литві.

Ввечері я читала оповідання «Повторення» про молодого поета, що вибрався з окупованої Бучі, проводячи паралель із власною родинною історією. Мій прадід допомагав упівцям, тому його розстріляли на місці червоноарміці. Без суду і слідства, звісно. Мій 5-річний дідусь став свідком цього звірства. Прізвище його роду — Ленартович. Тому я взяла собі такий псевдонім. Суть залишилась та сама —історія повторюється. Не лише повторюється: московити щодня нарощують і масштабують тероризм усе з більшою жорстокістю.

Опісля читань було щире спілкування з організаторами, учасниками й гостями події. Тоді мені нарешті стало остаточно спокійно й комфортно. Як добре, що зрозуміли, як добре, що не довелось нікому доводити очевидне.

24 лютого завершилась акція «RADAROM!». Литовці зібрали для української ППО 14 мільйонів євро. Не лише словом, а й ділом, як то кажуть.

Отже, про нас пам’ятають, нас чують і підтримують. Переповнює вдячність».

Поліна Соромаха:

«У день читань я відчувала багато емоцій: почалося з того, що зробила анонс для Українського Центру в Литві про подію, присвячену роковинам вторгнення. Так відкрила власну скриню Пандори, себто ту прірву болю, у яку давно не зазирала. Певно, ще й додались хвилювання перед першими в житті офіційними читаннями. Разом усе це вилилось у те, що мій стан резонував з настроєм твору. 

Я писала історію «Дозволь мені тебе зрозуміти», уявляючи близьку подругу. Колись давно вона носила тонесеньку куртку взимку й робила все можливе, аби показати, що їй не холодно. Цей образ мене сильно зачепив. Я досі пам’ятаю відчуття між стурбованістю та бажанням обігріти. Прагнення обігріти сильно резонувало в мені щодо героїні Слави — коротко про те, як утворився образ персонажки.

Взагалі у день читань я сильно переживала за іншу подругу, що неочікувано для мене пішла на передову. Певно, оце моє “чому” перегукнулося з іншим “чому”, яке я хотіла вкласти в коротеньку прозу — можливість діалогу між українською та західноєвропейською молоддю. 

Я переконана, що нам потрібно вибудовувати комунікацію з країнами, які не мають кордону з росією. Що далі від совку, то складніше зрозуміти, що ж відбувається. Треба всіма можливими способами розказувати про це: письмо, танець, музика, слова на папері. Це протидія щупальцям роспропаганди.

Я щиро мрію прокинутись у світі, де всі розуміють істину: росіянці — звірі, що не несуть ніякої культурної цінності, їм апріорно не можна вірити.

Мабуть, я й хотіла це передати словами. Або ж просто придумати маленьку замальовку, де одна із жертв московитів постає живою. Живою людиною з майбутнім».

Текст: Софія Ленартович. Ілюстрації: Мирослав Трофимук, Benediktas Januševičius 

 

Альманах “Читання Молодого Міста. Дорога до Свободи” вже у вільному доступі:

Please wait while flipbook is loading. For more related info, FAQs and issues please refer to DearFlip WordPress Flipbook Plugin Help documentation.