Навесні 1887 року у Львові в друкарні Товариства ім. Тараса Шевченка вийшов жіночий альманах «Перший вінок», що стало особливою подією в історії України як мінімум з двох причин.

Насамперед, це було перше видання, де авторками, упорядницями та видавчинями були сімнадцятеро
жінок. Можливо, це навіть перше таке видання у світі. Крім того, проект також, напевно, вперше поєднав розділені на той час українські території: серед учасниць були представниці як Галичини, так і Наддніпрянщини, і навіть Південної України (Херсонська губернія).

49 оригінальних творів, що ввійшли до збірки, не обмежувалися лише художніми текстами: до «Першого вінка» були включені цікаві етнографічні розвідки та низка статей феміністичного змісту, зокрема про становище жінки в Україні та світі.

Саме цей альманах тепер є цікавим документом тієї епохи, коли зароджувалася ідея модерної української нації, а Галичина стала українським П’ємонтом. Кожна з його учасниць варта окремого глибокого наукового дослідження, бо не тільки своїми творами, а й своїм життям стала маленькою цеглинкою того великого і дорогого нам всім проекту, що має назву Україна.