Ми – люди культури

Ми – люди культури. Ми – люди літератури. Та перш за все, ми – люди, ми Українці. 

Наша справа – плекати любов до людей, цінності толерантності до іншого, підтримки різноманітності. 

Вам, колеги, знайома українська культура, Ви знаєте, наскільки вона багата та різна, ми презентуємо Вам кримську культуру, говоримо про Львівських євреїв та їх неоціненний вклад у історію нашого міста, України та Європи, розповідаємо про львівських письменників, що були змушені тікати до Польщі. Ми, загалом, завжди демонструємо та підтримуємо різноманіття культур. 

 

А тепер нас “карають” за те, що ми – інші. Сподіваємось, ніхто з Вас більше не вірить у те, що ця війна – визвольна? росія чомусь вирішила, що українців треба “визволити” від…чого? Від демократії та прийняття загальнолюдських цінностей? Від того, що ми хочемо йти власним шляхом, не підкоряючись російській владі та пропаганді? У 2014 році вони вкотре зазіхнули на наші права та свободи і ось уже 8 років ми боремось за суверенну Україну. 8 років ми кричимо на весь світ про те, що відбувається, 8 років наші письменники пишуть “Листи з України” і не тільки, знімають фільми, роблять проєкти… Це не проблема 18 днів, друзі, це проблема століть. Але тепер вона як ніколи гостра. 

 

Чому ми повинні, у 2022 році, тікати до Польщі, Німеччини, Чехії, а то й далі, до Великої Британії та Ісландії. 

Агов, ми не хочемо нікуди тікати! 

Та все ж, люди з Києва, Маріуполя, Одеси, Запоріжжя, Мелітополя, Харкова вимушені це робити. Вони тікають до Львова, або далі – до Європи, уявіть собі, без речей. Один рюкзак, в який ти складаєш своє життя, бо твого дому вже немає. 

В результаті бомбардування було пошкоджено харківський будинок “Слово”. Історична літературна пам’ятка, будинок, де жили Микола Хвильовий, Антін Крушельницький, Іван Багряний, Лесь Курбас, та інші. Згодом їх назвуть “Розстріляним Відродженням” та весь світ знатиме про них дізнається, як про геніальних українських письменників, що потрапили під російські репресії. 

У столітті толерантності та цілей сталого розвитку, ми знову піддаємося репресіям, вони руйнують наші “Слово” та церкви, вони руйнують наші лікарні та пологові будинки, вони руйнують наші життя, тисячами. 

 

18 днів активної війни тривають вічність, стільки слів та маніфестів було сказано за цей час, та жоден з них не виражає того, що ми відчуваємо, сповна. Цей допис також не виразить. 

Львів – Місто літератури, у якому багато з Вас були, в якому більшість із нас живе, Місто, що надихає, Місто, що зберігає українські традиції, привітне та спокійне, сьогодні, вперше з початку війни, піддалось бомбардуванням.

Бомба впала на Миротворчий центр, що знаходиться неподалік від кордону з Польщею, з ЄС. Стільки кілометрів, скільки ми пройшли за день під час Ноттвічу. В результаті нальоту загинуло 35 людей, більше 100 отримали тяжкі поранення. Люди Міста літератури. На кордоні з Європейським Союзом. Загинули від рук російського окупанта. 

 

Ми повинні це зупинити, разом. Усіма можливими методами, санкціями, протестами та, звісно, закриттям над Україною неба, ми повинні зупинити нищівну війну. Ми просимо Вас надати максимального розголосу подіям, що відбуваються тут і зараз, просимо пожертвувати на армію https://www.comebackalive.in.ua/, намагатись повпливати на діячів культури та політики у Ваших містах. Просимо бути з нами та знати, Long Live Ukraine! Адже ми переможемо, адже ми – незламні! 

Ukrainian Assembly Comix Picture by Vira Kordoba